Новомосковськ. КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ "(ЯСЛА-САДОК) № 2 "ЧЕБУРАШКА" НОВОМОСКОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 





Поради психолога під час воєнного стану

 

 

поради батькам 

 

В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

 

безпека дітей під час воєнного стану

 

Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек—фізичних та психоемоційних—ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

 

1.Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Психологиня Світлана Ройз радить зробити дихальні вправи, обійняти самого себе, легенько простукати все тіло долонями, обов’язково потягнутися. Уконспектіонлайн-лекції фахівчині ви знайдете 46 робочих інструментів подолання стресу для дорослих та дітей.Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2.Скажіть слова підтримки.«Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах»,«Я доросла, я знаю, що робити»,«Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3.Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

  • Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.
  • Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди:«Стій»,«Не торкайся цього»,«Викинь це»,«Іди до мене».
  • Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.

4.Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5.Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї.Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6.Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому. Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.

7.Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

8.Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).

9.Якщо дитина загубилася. У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.

 

  • Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.
  • Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.
  • Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.
  • Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.
  • За можливості, дайте оголошення через гучномовець.

 

як допомогти дитині відновити відчуття безпеки

 

«ЗАЗЕМЛЕННЯ»

 

Дитина відчуває тіло мами або тата як ту саму фортецю, у якій можна відчути себе у безпеці. Тому зараз Ви можете використовувати фізичний контакт з дитиною для відновлення цього почуття. Для цього варто частіше обіймати дитину класти свої долоні їй на плечі, спину, лікті або стопи.

Важливе правило: тілесний контакт повинен бути не у формі прогладжування, а простим утриманням долонь на частині тіла. Можна завести практику «тримати ніжки» перед сном : Ви сідаєте до ніг дитини, коли вона лежить, кладете свої руки на стопи малюка та продовжуєте щось розповідати. При цьому, дитина ніби «опирається своїми ніжками» (хоча насправді лежить, але стопи спираються на ваші долоні), відчуваючи їх тепло та підтримку.

 

 

«ВИДУВАННЯ МИЛЬНИХ БУЛЬБАШОК»

Процес видування мильних бульбашок – уявних або реальних – дозволяє дихати за схемою коли видих довше ніж вдих. Такий процес дихання включає парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за розслаблення. Можна уявити, що у кожну мильну бульбашку видуваєте «небажані ситуації, спогади» та спостерігаєте як це зникає. Також можна надувати повітряні кульки, дмухати на пір’їнку.

 

«ХАЛАБУДА»

 

Це кумедне слово звучить краще, ніж «сховище». Тому пропонується Вам ввести ігрову практику побудови халабуд. Дайте дитині всі необхідні матеріали, щоб вона могла побудувати свій будиночок. Це може бути 

будь-що. Починаючи від професійних «вігвамів» чи дитячих наметів, й закінчуючи старими добрими стільцями, ковдрами так шторами. Нехай це буде простір, куди дитина може ховатися й грати там. В ідеалі, там має бути затишно та тепло. Основна мета цієї практики – це створення дитиною власноруч свого безпечного простору, у якому вона все контролюватиме та розпоряджатиметься за своїм бажанням. Маленьким дітям можна пропонувати будувати халабуди для своїх іграшок.

 

 

 

«НАМАЛЮЙ СВОЮ ФОРТЕЦЮ»

 

Це завдання схоже на попереднє, проте відрізняється тим, що на малюнку дитина може зробити не просто «свій куточок», але ще й «побудувати» захист для свого «безпечного місця». Запропонуйте дитині намалювати замок чи фортецю, яку їй хочеться. Попросіть звернути увагу на кордони цієї фортеці, як їх можна посилити, захистити. Для цієї техніки буде доречно, якщо у доступі буде багато паперу, можливо, фортеця займатиме не один аркуш, тоді їх можна буде склеїти між собою.

Можна запропонувати використовувати олівці, фарби, фломастери, будь-які матеріали, які подобаються дитині. Можливо, згодом захочеться розмістити малюнок цієї фортеці десь поруч із ліжком (особливо якщо дитина тривожно спить).

 

 

«МАЛЮВАННЯ ДОЛОНЬОК»

 

Один зі способів повернути відчуття себе та безпеки – обмальовування власних долоньок. Долонька повертає та зміцнює відчуття власного «Я». Намальовану долоньку можна «наповнити» візерунками, словами сили, улюбленими кольорами. Можна прикладати руку до намальованої долоньки й ніби «з’єднуватися»  зі своєю силою та відчуттям захищеності. Долоньку можна вирізати з аркуша паперу, таким чином повернувши відчуття кордонів. Свій відбиток можна залишати в глині, пластиліні та крупах.   

 

«ОБЕРІГ»

 

Ця практика буде особливо важливою, якщо дитина має досвід вимушеного розлучення з кимось із близьких. Запропонуйте дитині разом зробити оберіг або талісман, який буде у дитини з собою, та нагадуватиме йому про Вас або, наприклад, про тата, якщо Ви зараз далеко один від одного. Це може бути браслетик, кулончик або якась дрібниця, яка не займає багато місця. Тут важливий спільний процес вибору або створення й деякий ритуал, у якому ви пояснюєте дитині, що ця річ дозволяє відчути Ваш зв’язок, що торкаючись її, вона відчуватиме Вас поруч, навіть якщо це зараз не так, що вона відчуватиме вашу любов та турботу за допомоги оберегу.